Чому неоподатковуваний мінімум саме 17грн

А ніхто хіба не пам'ятає чому неоподатковуваний мінімум це саме 17 гривень? А тому, що на момент прийняття саме цієї величини (поняття у законодавстві з'явилось раніше) доллар був вартий приблизно 1,7грн. У дійсності вже трішки більше (десь в районі 1,8…1,9грн), бо 17грн це калька з 1700000 крб які були прийняті у попередньому році як неоподатковуваний мінімум. Еволюцію значення можна легко перевірити наприклад у вікіпедії. Я чітко не перевіряв але певен, що значення приблизно відповідало курсу валюти.

Тобто неоподатковуваний мінімум доходів громадян у 1996 році було прийнято рівним приблизно 10$. Десять долларів. Не оподатковувались.

З цього ми можемо зробити ряд висновків, а саме: нас звично обдирають все більше бо реальне значення суми з якої беруться податки все нижче, оці цирки зі збільшеннями штрафів за певні порушення полишають за межами уваги до чорта актуальних пунктів КУпАП, штрафи за які вже давно нікого не лякають і не цікаві поліції, що легше було б піднімати значення неоподатковуваного мінімума а а не правити весь час кодекс, і таке інше. Дописати при бажанні можете самі.

Ну і загальний висновок: думайте, перевіряйте інформацію (у тому числі цю), робіть висновки, коригуйте своє відношення до подій і робіть розумні вчинки.

Кіт у вічності


Вечоріло. Крепкий рябий котик, вже трохи побитий як на свої літа активним котячим життям, але ще міцний та бойовитий обходив свої володіння. У цей час на бувшому пустирі ці дивні двоногі створіння мили механічну пофарбовану у помаранчевий колір приспособу, що називали "мішалка" і збирались додому.
Котик все обходив територію. Сонце закочувалось за обрій. Котику стало цікаво, що ж там наробили на пустирі ці дивні двоногі, що вже кудись попрямували, полишивши після себе серед куп щебеню та відсіву обрізки дощок та трохи сміття. Раптом кіт побачив велику ділянку, обмежену дощатим каркасом та вкриту сірою, розрівняною зверху речовиною. У носик йому вдарило різким лужним запахом.
У цей момент у кота прокинувся дивний древній інстинкт ніби не зв'язаний з виживанням його виду. Цей інстинкт заставив сміливо ступити на сіру речовину і пройтись по ній, залишивши на ще не застиглому бетоні маленькі сліди.
Десь на верху посміхнувся котячий Бог. Ще один його підданий залишив по собі крім кількох виводків кошенят якійсь слід у часі, що лишиться ще на довгі-довгі роки і, можливо, навіть сторіччя і у багато разів перевищить такий недовгий котячий вік.
Так ідея виховати цих дивакуватих двоногих істот для піклування над його підданим котячим народом біла вдалою. Та й видумані цими двоногими способи створювати штучне каміння дозволило котячому народові полишати після себе довготривалі згадки. Це радувало котячого Бога і він посміхався кожен раз, коли це ставалось. Вже досить довго він посміхався майже безперевно. Десь в іншій країні якійсь котик підкорюючись тому самому інстинкту став лапкою на свіжосформовану цеглину. Котячий Бог посміхнувся…
Collapse )

Чия ракета БУКа?

Сьогодні заради приколу я зраджу своїм правилам і напишу без часового лагу та ще й конспірологічно. Чом би й ні?

Нещодавно (а саме вчора 17.09.2018) на РФ опублікували на відео деякі документи, що ніби свідчать, що ракета з якої збили MH17, була поставлена в УРСР в 1986 році. Деталі опускаємо.

І ось моя версія: номер ракети був давно перевірений ще до публікації. І значна частина долі ракети біла перевірена і відома відповідним особам ще тоді — до публікації. А далі лише чекали. І ось після публікації документів мають сплисти відповідні документи, що ракета або була повернута в СРСР або РФ майже зразу ж або продана у Грузію і захоплена у якості трофеїв боєвиками РФ. І когось знов макнуть мармизою у вигріб.

Ось такий не смішний але дурнуватий конспірологічний пост.

Трошки за санкції

Поганий був сьогодні привід, але зміг я поспілкуватись зі знайомим економістом. Ну як економіст — кандидат економічних наук, викладач, доцент (це посада). Щось розуміє, думаю.

Так ось його слова:
Зашла мова за Кубу та Венесуелу. Кубу зачепили краєм. А ось по Венесуелі він видав цікаву інфу: що на хвилі нафтової кризи 1973 року у Венесуелі задумали зробити вільну економічну зону торгівлі нафтою і з прицілом на ринок США (сусіди венесуельскі об'єми видобутку вибрати не здатні) ну відповідно почали демпінг. То хоч тоді і не було ВТО і обмеження норм торгівлі у його рамках ще не вводили, це не завадило американцям задля захисту власного ринку ввести санкції проти Венесуели. Ну привід був дещо інший — режим, таке-сяке. Головна думка така: санкції діяли проти Венесуели з 70-тих. А реальна срака почалась від них останнє десятиліття.
А Кубу тягнув на горбу СРСР. Як здох СРСР, то Куба якось протрималась мало не чверть століття і лише нещодавно почала задирати лапки уверх.

Це означає на думку мого співбесідника, що санкції проти РФ будуть мати лише віддалений але і страшний кумулятивний ефект. Нема чого надіятись на швидке вирішення проблеми. Треба більше санкцій та більше часу. Головне часу. В принципі десь так я і вважав і сам. Але це — думка спеціаліста.

"Как бы" Дводумство не спрацьовує.

Подивився нарешті ютуби Андріїв (чатрулетка). І помітив одну вкрай характерну деталь лексики жителів РФ. Це постійне (майже у всіх) використання словосполучення "как бы". Тобто ніби так воно і є але хтозна чи так воно насправді. І так весь час. Це поширене словосполучення.

Виходить дводумство у них збоїть. Вони розуміють, що щось не так. Щось не те. Десь обман. Але визнавати це мало хто може.

Не ходіть, діти, на Маскву батрачить.

Щойно зайшов сусід нашого офісу. Це удруге я взнав, що хтось на РФ їздить працювати. Ну тобто поїхав його син. Тепер треба швиденько забрати тіло, бо відправляють на кремацію. Це батьку у вигляді ультиматуму подзвонили. Я так розумію, що кримінальну справу відкривати не стали, та й швидка кремація або вимога вивозу натякає, що тіла тре здихатись. Ну хоч не прикопали десь у ліі та й родичам подзвонили.
Це не перша така історія, але ті я знав, ще до 2014 року.

Ось так, дурненькі, бува як на РФ гастером їздити.

Невідповідність гуртування "руських" вдома і за кордоном. Спецоперація?

Ще колись навіть ерефянські націоналісти жалілись, що не кучкуються "руські", кожен сам за себе і т.д. і т.п. І те саме находить підтвердження і зараз. Ти один, ти ніхто, проти системи не попреш. Навіть проти житлово-експлуатаційних контор краще не не виступати, бо це небезпечно.

Навпроти як виїжджають за кордон, то все раптово змінюється. Виникають землячества. "Руські" вкрай опираються інтегруванню у місцевий соціум, навіть не хтять вчити мову. Вони кучкуються, гуртуються у певних районах проживання, створюють "малі росії". Тобто по опору інтеграції в місцеве суспільство вони мало поступаються навіть арабам. Більше того — емігранти продовжують жити новинами з батьківщини, продовжують поділяти соціальні настрої, що ширяться на РФ, продовжують відчувати себе частиною РФ. І це при тому, що виїхали за кордон на ПМЖ.

Чи не є це результатом дії спецслужб РФ? Бо ж таким чином всередині країни населення не представляє небезпеки для режиму, а за кордоном емігранти виступають активними анклавами поширення саме ереф'янської політики. Видно різку невідповідність поведінки, яку важко пояснити тезами "почув себе людиною", "згуртувались у незвичному потенційно небезпечному середовищі" і т.д., бо для всіх інших народів при еміграції у порівняно близьку культуру така поведінка нехарактерна.

Не думаю, що це я помітив першим.

Свинособаки згадуються ще у Гашека

"На плаці Дауерлінг завжди дотримується вільного казарменого тону, який починається словом «свиня», а кінчається дивною зоологічною загадкою «свинячий пес»."©

Сам термін досить старий і, схоже, з'явився у німців. Українці просто дивно не креативні щодо лайки та ярликів-обзивань.